ЧЕРЛЕ́НИЙ, а, е, діал., поет. Те саме, що червле́ний. Йде вояк, закутий в зброю, Щит черлений на руці (Олесь, Вибр., 1958, 352); Осінні вітри зі свистом, Прогнавши птаство з лісів, На полі черленим листом Вкривають новий посів (Вирган, В розп. літа, 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 310.