ЧЕРСТВИ́Й, а́, е́.
1. Який став твердим, несвіжим, засох (про хліб, борошняні вироби); протилежне свіжий. Сіда Чіпка коло землянки, виймає черствий хліб з торбини, починає снідати (Мирний, І, 1949, 149); Зверху лежала черства паляниця. Онися нарізала свіжої пухкої паляниці з останнього печива (Н.-Лев., III, 1956, 68);// Жорсткий, із зашкарублою, огрубілою шкірою. Він пильно вдивлявся в лиця людей, що сиділи поруч нього коло стола: грубі, неотесані риси,— черстві, спрацьовані руки (Фр., II, 1950, 153); // Який став твердим, тугим (про грунт). Намети були розташовані прямо під сонцем, на черствій, порепаній землі (Коз., Зол. грамота, 1939, 28); По черствих обніжках у сухому бадиллі шарудів вогкий вітер (Панч, І, 1956, 439).
2. перен. Позбавлений душевного тепла, нечуйний, нечулий до інших. Уже одно те, що в школі є людина не лиха, не черства педантка і притім чесна,— єсть уже велика користь для дітей (Л. Укр., V, 1956, 129); [Микола:] Я бачу, що мої страждання не доходять до тебе. Черства, схематична людина,— ось хто ти такий (Мик., І, 1957, 509); Крутояр дивився на начальника і думав: — Чи ти й справді такий черствий, як сухар, і вельми стриманий, чи це в тебе тільки така форма? (Собко, Біле полум’я, 1952, 108); // Який виражає відсутність душевного тепла, чуйності в людини. Параска мало не засльозилася з черствої поведінки чоловіка (Горд., II, 1959, 346); Гладун говорив з хижуватою черствою усмішкою, з недобрим блиском у банькуватих, сірим туманом налитих очах (Гончар, Людина.., 1960, 65); Одверто кажучи, не вірила стара ні повідомленням газети, ні черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам, що приповзли до Яблунівки (Вол., Озеро.., 1959, 61); // Який відзначається суворістю, надмірною жорстокістю. Словом, експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона [буржуазія] замінила експлуатацією відкритою, безсоромною, прямою, черствою (Комун. маніф., 1959, 38); // розм. Позбавлений радості; безрадісний. Тліє цигарка в Йоганнових губах,— то спалахує вогником, то знову померкає, як і життя його — черстве, непоказне, немов якась страшна покута (Кол., На фронті.., 1959, 193).
◊ Черства́ душа́; Черстве́ се́рце в кого; З черстви́м се́рцем хто — хтось нечулий, байдужий. [Прохор:] Ти.. брат, а душа в тебе черства (Мик., II, 1957, 78); — Фесенко людина з черствим серцем, людина з матеріальним поглядом на все (Н.-Лев., V, 1966, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 313.