ЧЕ́СНО. Присл. до че́сний. Література наша, як і вся радянська громадськість, чесно служить справі комунізму (Рильський, IX, 1962, 17); Дядина та її чоловік — крамарі. Вони людей обдурюють. А твій батько чесно свій хліб заробляє (Багмут, Опов., 1959, 5); Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (Граб., І, 1959, 206); Одно скажемо їм [дітям]: що ми чесно свій вік прожили, Все найвище носили в душі і найкраще гріли у серці (Мирний, V, 1955, 280); — Ну, добре! — каже Іван і знов сідає на ліжко. — Ти зробив свинство. Вліз у сім’ю, взяв чужу жінку… Май же сміливість чесно поквитуватись (Коцюб., І, 1955, 408); [Xуса:] Який же чоловік повірить жінці, що нібито вона ходила чесно, коли вона ганяла по світах..? (Л. Укр., III, 1952, 160); Народу чесно поклонивсь (Сл. Гр.); Ми знайдемо твого побратима, як живий він, ти його врятуєш, а як мертвий — чесно поховаєш (Л. Укр., І, 1951, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 315.