ЧИРЯ́К, а́, ч. Гнійний нарив; фурункул. Всі його знали в школі: завжди в нього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї (Вас., II, 1959, 148); — Даремно і чиряк не вискочить (Збан., Єдина, 1959, 71); *У порівн. Провина, як чиряк на сумлінні, дедалі розросталася, пронизала болем душу (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 203); // перен. Щось неприємне, важке. Несамовито закричав Кажан.-.. Ти думаєш, мене не пече. Тут ось у мене чиряк на серці (Цюпа, Покута, 1958, 52).
◊ Чиря́к [би] на язи́к кому — недобре побажання особі, яка говорить щось неприємне чи несумісне з чимось.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 328.