ЧИСТЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до чи́стий. Мати скибку хліба в чистеньку ганчірку загорнула й поклала йому у відлогу (Головко, II, 1957, 120); На чистенькому спориші сидить ветха баба, розіклавши перед собою на купки зілля (Ю. Янов., I,1958, 582); З коридора через розчинені двері виглянула Ориська, з розгубленими, зляканими очима, чистенька, вичепурена, як цяцька на ялинку (Вільде, Повнол. діти, 1960, 33); Прихожа була маленька, але чистенька (Н.-Лев., IV, 1956, 308); —Ой, пасіться ви, корови, В рівному лугу, А я піду скупаюся В чистенькому Бугу!.. (Рудан., Тв., 1959, 52); Спершу намір Турбая здивував людей. Звідки на чоловіка таке найшло? Відмовився від чистенької і приємної посади в школі, сам напросився до роботи важкої і дуже неспокійної (Вол., Місячне срібло, 1961, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 330.