ЧИСТОПЛЮ́Й, я, ч., розм., зневажл. Гидливо-охайна людина, яка боїться брудної, чорної роботи. Чистоплюй.. А-а, це колись ще в школі так назвав Віктора Іван.. за те, що Віктор відмовився їхати в колгосп копати картоплю… (Зар., Світло, 1961, 10); // Про людей, які обминають пороки, не прагнуть боротися з ними. Береженого й бог береже. Жалюгідний припис, геть його до біса… Ненавиджу всі оці міщанські максими, облудні афоризми войовничих боягузів і непереможних чистоплюїв (Перв., Опов., 1970, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 336.