ЧИТА́ТИСЯ, а́ється, недок.
1. Бути доступним для розуміння, легко сприйматися. Драма — цікаво написана, легко читається… а проте зоставляє якесь чудне враження (Мирний, V, 1955, 423); Виконані в кольоровому бетоні триметрові паркові скульптури добре читатимуться на тлі старовинних дубів і смерек (Літ. Укр., 16.ІІ 1971, 4).
2. безос. Про наявність бажання або можливості читати (перев. із запереченням). Сядеш за книжку, мало розваги: не читається, дрімається тільки. Читалось колись (Тесл., З книги життя, 1918, 140); Читається погано — ти заважаєш. Не ти сама (на жаль!) —а думка про тебе (Коцюб., III, 1956, 131).
3. перен. Виявлятися за якими-небудь ознаками. Спокій тривалого кохання, що не боїться ні образ, ні людських пересудів і співчуття, читався в рисах її високого чола, в розльоті не по-жіночому суворо зведених брів … (Перв., Материн.. хліб, 1960, 128).
4. Пас. до чита́ти. Твори Салтикова-Щедріна з інтересом читалися на Україні, мали значний вплив на розвиток української політичної сатири та суспільної думки (Рад. літ-во, 8, 1965, 45); І лекції в клубі гарні читаються. І пісні різні співаються (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 338.