ЧИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що чха́ти. Вона плювала, і чихала, і обтріпувалася від пороху (Фр., III, 1950, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 339.