ЧМО́КНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до чмо́кати. Коли Петро з сином вийшли надвір, вона крадькома підійшла, погладила чисто полу-джене [лаковане] дерево, копнула нігтем і, переконавшись, що міцне, схвально чмокнула губами (Бабляк, Літопис.., 1961, 51); Мати чмокнула сина в щічку (Хор., Ковила, 1960, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 346.