ЧО́ВНИЧОК, чка, ч. Пестл. до чо́вник. [Охрім:] Ублагав мене Івась, Щоб човна йому припас Із ялини!..Щоб човничок був легенький, Невеличкий, не хисткенький (Кроп., IV, 1959, 113); Рибалонько гарненька! Жени свій човничок До берега, й сідаймо Ми поруч на пісок (Крим., Вибр., 1956, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 348.