ЧОПО́К, пка́, ч. Зменш. до чіп1 1. Чопок вилетів, і горілка витекла на підлогу (Рибак, На світанку, 1940, 73).
◊ П’я́ний, як чопо́к — те саме, що П’я́ний, як чіп (див. чіп1). П’яний, як чопок (Номис, 1864, № 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 352.