ЧОРНОКНИ́ЖНИЙ, а, е, заст. Пов’язаний з чорнокнижництвом; чаклунський. Тремтячий карлик за сідлом Не смів дихнуть, ворушився І чорнокнижним язиком Старанно демонам молився (Пушкін, Руслан і Людм., перекл. Терещенка, 1949, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 359.