ЧОРНОКНИ́ЖНИЦТВО, а, с., заст. Чаклування за допомогою книг, що мають нібито магічну силу. — Начальники та священноначальники обвинуватили нас у єресі та чорнокнижництві (Ів., Таємниця, 1959, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 359.