ЧО́РНЯВА, и, ж., діал.
1. Чернь (див. чернь 4). Чи знов повстання? ..Чи зголодніла чорнява шукає рабунку? (Фр., IV, 1950, 265); // Натовп з черні. Він почув звістку про те, як мазурські хлопи ріжуть панів, як великими чорнявами (купами) ходять від села да села, грабують, палять (Фр., III, 1950, 296).
2. Чорнота (у 1 знач.). Небавом усміхнулася голосно темна ніч, завстидалися [застидалися] чорнії хмари на небі своєї чорняви і почервоніли (Фр., VIII, 1952, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 361.