ЧОРНЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до чорня́вий. Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки (Кв.-Осн., II, 1956, 25); — А цей новий, чорнявенький — не кавказець часом? (Гончар, III, 1959, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 361.