ЧОРТИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, розм. Однокр. до чортиха́тися. Руки в нього тремтіли, ніяк не міг зав’язати галстук, то з серцем чортихнувся, рвонув його і почав зав’язувати заново (Головко, II, 1957, 477); Сагайда чортихнувся і швидко встав (Гончар, III, 1959, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 364.