ЧОТИРИКУ́ТНИК, а, ч. Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути. Мишко щасливо посміхався і механічно вирізував ножиком на ложі свого автомата третій великий чотирикутник (Збан., Таємниця.., 1971, 235); Посипані жовтим пісочком, вони [алеї] розкраяли ліс на правильні чотирикутники (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 72); // у знач. присл. чотирику́тником. У формі такої фігури. Там, у дитячій, не світилося, але відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла, і вона падала на підлогу великим і довгим чотирикутником (Смолич, II, 1958, 33); Всі колони були вишикувані чотирикутником, в центрі якого височів стовп з прибитою навскоси товстою дошкою (Хижняк, Тамара, 1959, 198); // Простір, предмет у формі такої фігури. А за чотирикутником дверей палав сонячний південь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 112); У темному чотирикутникові вікна на другому поверсі альтанки вона розглянула нечіткий обрис погруддя (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 368.