ЧУДО́ВИЩЕ, а, с. Те саме, що чудо́висько. Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися — не йде (Фр., IV, 1950, 93); Повилазили з-під лав, з-під печі причаєні там чудовища і, розправляючи члени, розтягалися всюди (Хотк., II, 1966, 254); Чужії жони з церкви ідуть, Моє чудо з корчми ведуть. О загрими, громовище, Убий моє чудовище! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 155); *У порівн. Патер Гаудентій широко витріщеними очима дивився на о. Чимчикевича, як на яке заморське чудовище (Фр., II, 1950, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 375.