ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, а, е. Те саме, що інозе́мний. Протягом багатьох віків український народ самовіддано боровся проти соціального й національного гноблення, проти чужоземних поневолювачів, за своє возз’єднання (Наука.., 9, 1953, 1); Володька відчув теплоту в словах незнайомого громадянина, що говорить з таким виразним чужоземним акцентом (Ю. Янов., IV, 1959, 79); Засушені квіти, без кольору і запаху, майстерні віяльця з слонової кості і пер чужоземних птахів..— все те висіло на стінах, як свідки і співучасники далеких забав і ночей (Вільде, Сестри.., 1958, 451); // Прибулий з чужої держави, країни. — Уяви, що довелося б тобі, ..як пані гетьмановій, вітати чужоземних послів. Ти б не знала, ..як частувати їх, як відповідати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 67); Серед інших об’єктів сатири журналу "Харьковский Демокрит" значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужоземні гувернери (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 380.