ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що інозе́мний. Після коротких промов король почав знайомити молоду королеву з магнатами та чужоземськими посланцями (Н.-Лев., VII, 1966, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 380.