ЧУЖОЇ́ДНИЙ, а, е.
1. бот. Який паразитує на чому-небудь; паразитарний.
2. перен., розм. Який живе на чужий кошт, чужою працею. — Нехай женщини [жінки] емансипуються з усіх своїх слабостей, недостатків і пересудів, із темноти, чужоїдного життя і недумства (Фр., II, 1950, 328); — Особисто я не бачу суттєвої різниці між дармоїдом у своїх батьків і нахлібником в науці. Два чужоїдних різновиди, тільки й того! (Вол., Місячне срібло, 1961, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 380.