ЧУМ, у, ч. Переносне житло деяких народів Північно-Східної Європи (саамі, ненці) та Сибіру (евенки, мансі та ін.), що являє собою конічний остов з жердин, вкритий шкурами тварин, берестом або корою. Давні люди використовували не тільки м’ясо мамонтів. Шкіра та великі кістки були потрібні для спорудження жител на зразок вігвамів або чумів (Знання.., 5, 1966, 27); Низенькі чуми, юрти та рублені хатки туляться до дрімучих лісів або до річного берега (Тулуб, Людолови, II, 1957, 589).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 382.