ЧУХРА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. чухра́ти.
2. розм. Гілля, листя, обчищене з дерев. Ніякого дерева я в лісі не рубав, тільки взяв чухрання та й віз (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 391.