ЧУ́ЧЕЛКО, а, с. Зменш.-пестл. до чу́чело. Пора б уже її настояще [по-справжньому] знять, а то вона якимсь чучелком на всіх тих домашніх фотографіях вийшла (Л. Укр., V, 1956, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 392.