ША́БРИТИ, рю, риш, недок., перех. Те саме, що шабрува́ти. Він весело розреготався, потім.. сказав: — Так, сьогодні будемо підшипники шабрити (Собко, Звич. життя, 1957, 53); Вдень вона.. шабрила, клепала, орудувала терпугом та зубилом, а увечері, умившись та одягнувши щось чистеньке, бігла на лекції (Роб. газ., 9.ІХ 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 395.