ША́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ша́мкати1 і звуки, утворювані цією дією.— Я говорю до майбутньої артистки, якій не завадить проникати і в глибину старечої душі, бо одного беззубого шамкання для сцени ще замало (Вол., Місячне срібло, 1961, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 401.