ШАНДА́Л, а, ч., заст. Свічник. У старовинних мідних шандалах обпливали лойові свічки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 37); Нічні метелики кружляли’над шестирож-ковим шандалом, осмалюючи тендітні крильця (Кочура, Зол. грамота, 1960, 260); Мерехтливе світло лампадки й кількох свічок у начищених мосянжевих [мусянжевих] шандалах м’яко освітлювали хату, по-святковому оздоблену (Добр., Очак. розмир, 1965, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 403.