ШАНДА́Р, я́, ч., діал. Жандарм. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (Фр., XIII, 1954, 74); — Все життя робітника — кривда. Суд, закон, шандарі, попи — все на послухах панів підприємців (Кол., Терен.., 1959, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 403.