ШАНОБЛИ́ВИЙ, а, е. Сповнений глибокої поваги, пошани до кого-, чого-небудь. Капітан Павло в душі глибоко поважав Самсонова, хоч, власне, й до інших членів експедиції ставився з шанобливою прихильністю (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 19); Тільки з шанобливим ставленням до його [народу] історичного минулого, до його неоціненних духовних надбань.. молоді письменники зможуть повною мірою виявити своє обдаровання і посісти почесне місце в літературі доби торжества комунізму (Рад. літ-во, 4,1963,42); Спереду йшли, зрідка тихо перемовляючись, дві жінки.. За ними, мовчазні, сповнені шанобливої уваги до всього, що їх оточувало, повільно рухались чоловіки (Жур., Вечір.., 1958, 398); Сахно схилилася в глибокому шанобливому уклоні (Смолич, І, 1958, 57); // Який виявляє глибоку повагу, пошану до кого-небудь (про людину). Підкреслено ввічливий і шанобливий Шухновський пропустив мене першого до невеличкої вітальні (Збан., Малин. дзвін, 1958, 18); Офіцера не можна було впізнати. Перед геологом стояла зовсім інша людина — шаноблива, чемна, ладна.. попередити кожний рух ученого (Донч., III, 1956, 246); // Сповнений виразу глибокої поваги, пошани до кого-, чого-небудь. Батько шанобливими очима дивився на сина, на якого зопалу напустився був (Горд., II, 1959, 189); На набережній старого зустріли шанобливі погляди і пошепки вимовляли його ім’я, коли він проходив (Собко, Скеля.., 1961, 103); Він визадкував у двері, зберігаючи на обличчі шанобливий і серйозний вираз (Гончар, II, 1959, 211); Поволі танула, завмирала й шаноблива посмішка на вустах старого Ісен-Джана… (Ле, Міжгір’я, 1953, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 404.