ШАНС, у, ч., на що, рідко за що, для чого, також з інфін.
1. Умова, яка забезпечує удачу, успіху чому-небудь; ймовірність, можливість здійснення чогось. Ти знаєш, що з мене поганий хронікер, кажуть, ніби се шанс, що може зато [зате] вийти добрий поет, а я себе тим і потішаю (Л. Укр., V, 1956, 286); —Мабуть, викличе [вчителька],— відповів я.-..Більше шансів за те, що викличе (Донч., VI, 1957, 271); Позиції такі, що для успішної атаки відкритою силою, здавалося, не було жодних шансів (Ю. Янов., II, 1958, 236); По дорозі він потрапив під огневий наліт німецької артилерії, був тяжко поранений, і медицина вже не мала шансів урятувати йому життя (Дмит., Наречена, 1959, 120); Як правило, найбільше шансів на успіх має пісня, в якій тісно, органічно поєднується красива мелодія з повноцінним, високоякісним текстом (Рад. літ-во, 5, 1958, 23).
2. тільки мн. ша́нси, ів, діал. Обставини. — Може, взимі шанси поправляться, тоді, очевидно, я ліс продам і буду в стані очиститися від усіх зобов’язань… (Фр., VII, 1951, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 404.