ШАНСОНЕ́ТКА, и, ж., заст.
1. Пісенька грайливого, жартівливого характеру, часом фривольного змісту. Згодом ми почули чиїсь кроки на стежці, закритій від нас кущами, і голос, що мугикав шансонетку (Л. Укр., III, 1952, 614); Сахно засвистала веселенької шансонетки (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 53).
2. Співачка, що виступає з піснями такого жанру.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 405.