ШАПАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., діал.
1. Бути шапарем; виконувати обов’язки шапаря.
2. Господарювати. До ранкового чаю мати ставить на стіл тарілку з уламком свіжого, налитого медом щільника.. Вона аж відмолоділа з його приїздом, шапарює, не знає втоми (Гончар, Тронка, 1963, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 407.