ШАРА́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. Несподівано, різко кидатися кудись (перев. від переляку). Коні летіли алюром, і сани навіть не збивалися в обочини. Перехожі з острахом шарахалися вбік, кури летіли в сніг (Кучер, Прощай.., 1957, 185); Шарахались коні від вибухів (Довж., І, 1958, 209); *Образно. Десь спросоння заплакала дитина, потім закугикав сич, стривожено й сердито. І той полохливий звук, відлунюючись, довго шарахався по лісу (Кочура, Зол. грамота, 1960, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 411.