ШАРА́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до шара́хати. Тільки він ступив у ганок, звідтіля.. шарахнули кури, гуси, качки, голуби, горобці, навіть поросята (Н.-Лев., І, 1956, 167); Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця. Всі шарахнули врозтіч (Смолич, V, 1959, 700); Наступаючі шарахнули убік, а Тимко побіг прямо, стріляючи на ходу (Тют., Вир, 1964, 498); *Образно. Сухі вогняні язики потяглися в небо, сутінки шарахнули в сторони і там застигли, готові щохвилини кинутися на вогонь (Минко, Ясні зорі, 1951, 220); // куди. Швидко побігти, метнутися куди-небудь. Люди шарахнули у двір за рядном (Мирний, І, 1954, 313).
2. по кому-чому, перех. і неперех. Несподівано ударити. І як розмахнеться [Іван] востаннє, як шарахне Змія ще раз батогом з восьмипудовим каменем (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 71); // Вистрелити; розірватися, вибухнути. — Дзвіниця он біліє: треба по ній шарахнути (Гончар, II, 1959, 77); І тут же шарахнув постріл (Тют., Вир, 1964, 538); — Його танк загорівся десь за березовим гаєм, а він якось вихопився, добіг до перших будинків, а тут ще бомба поблизу шарахнула (Гончар, IV, 1960, 42); // Убити когось. — А пам’ятаєте, батьку, як я в Ніжині з оцього коника дванадцятьох петлюрівців шарахнув? (Довж., І, 1958, 171); // чим, що і без додатка. Різко кинути, жбурнути, линути щось. Зеленкуваті очі Гната зробилися оскаженілими, він крутнувся по хаті, вхопив з лави відро і шарахнув водою в піч, залив вогонь (Тют., Вир, 1964, 68).
3. неперех., перен. Сказати щось раптово, несподівано, з наміром вразити когось. — Чи я вірно опановую діалектичний матеріалізм, товаришу Микола? — "Діалектичний матеріалізм" Шурка приберіг аж на самий кінець [розмови] і шарахнув ним з явним розрахунком ошелешити Ласточкіна (Смолич, V, 1959, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 411.