ШАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., чим, по чому і без додатка. Підсил. до ша́ркнути. — Немає єдності — чорт має й волі! А якби гуртом забрали коси та шарконули всю кропиву… От би — так! (Мирний, II, 1954, 86); Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів — чиста робота! Все шаблею тільки.. шарконе — і навіки одхватить голову ту білопольську (Тич., І, 1957, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 413.