ШАРОВА́РИ, а́р і а́рів, мн. Широкі штани особливого крою, які перев. заправляють у халяви. Ви, дівчата, молодиці, скиньтеся по грошу, Купіть мені шаровари, най дрантя не ношу (Коломийки, 1969, 117); Віталій Стратонович виходить із світлиці, через якийсь час повертається переодягнений, в шовковій сорочці та синіх китайкових шароварах, що до половини закривають халяви лискучих гостроносих чобіт (Стельмах, І, 1962, 81); Вершники були в коротких жупанчиках, широких шароварах, а на головах мали шапки з малиновим верхом і султаном попереду (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23); // Штани такого крою, зібрані біля кісточок унизу, які є частиною національного одягу деяких народів. Емене скинула з ніг капці, затиснула поміж коліна червоні шаровари й почала мити ноги (Коцюб., І, 1955, 285); Якось уранці Сафар приніс Насті саєтові шаровари (Тулуб, Людолови, І, 1957, 222); // Спортивні штани такого крою. Лише одне якесь кволе дівча, схоже на лижницю в своїх шароварах, зупинилося на Хомин оклик (Гончар, І, 1954, 347); Розпустивши свої шаровари, Увіходить Омелько-турист (С. Ол., Вибр., 1959, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 414.