ШАРПОНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., однокр. Підсил. до ша́рпну́тися. Дівчина спершу злякано шарпонулася од діда, далі схопилась, засміялась (Вас., Незібр. тв., 1941, 85); Кілька двірників у білих фартухах, взявшись за руки, перетяли вулицю, але Нарцис шарпонувся, повалив весь ряд (Смолич, Мир.., 1958, 209); * Образно. За річкою шум ріс. Ще в лісі десь. Раптом крик шарпонувся, як дужий рев залунав лісом, понад сонними очеретами (Головко, І, 1957, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 417.