ШАРІА́Т, у, ч. У мусульман — система норм феодального права, а також релігійно-обрядових постанов і правил, що мають силу закону. — Ішанам з обителі нічого іншого не лишається, як шаріатом обгрунтувати ваше право на голодностепську землю й на воду з Кзил-Су (Ле, Міжгір’я, 1953, 375); Безпросвітне життя, беззаперечне підкорення диким законам шаріату — така була доля таджички. Вона була безсловесною рабинею, її могли купити і продати (Ком. Укр., 2, 1966, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 412.