ШАХТА́РКА, и, ж.
1. Жін. до шахта́р. Вона вже твердо вирішила їхати на Донбас назавжди, ставати шахтаркою, там будувати своє нове життя і щастя (Собко, Нам спокій.., 1959, 48); Вона шахтаркою була. Од воротка у неї руки були порепані й важкі (Сос., II, 1958, 363).
2. Дружина шахтаря.
3. Робочий одяг шахтаря. Прийшов на шахту комбайнер Валентин Колесников, одразу переодягнувся в шахтарку і — під землею (Роб. газ., 28.IX 1962, 1); // Робочий головний убір шахтаря.
4. Ліхтар, з яким шахтар спускається в шахту. Чистила я татову Лампочку-шахтарку, Чистила старанно, Що аж стало жарко (Бойко, Ростіть.., 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 424.