ШАХІВНИ́ЦЯ, і, ж. Дерев’яна або картонна квадратна (перев. складана) дошка чи коробка з 64 світлими й темними квадратами, на якій грають у шахи. Обрин-ський сягнув за шахівницею, що десь на столі між книжками лежала, і почав укладати фігури (Коб., III, 1956, 36); Рахівник почав розставляти фігури на шахівниці (Головко, І, 1957, 396); Погодняк вдавав, що зайнятий обдумуванням нового ходу на шахівниці (Галан, Гори.., 1956, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 423.