ШВА́БИ, ів, мн. (одн. шваб, а, ч.; шва́бка, и, ж.).
1. Обласна група німців, населення колишнього герцогства Швабії. Мадяри звуть тутешніх німців швабами (Перв., Атака.., 1946, 171).
2. зневажл. Німці. Валігурський ненавидів швабів усею душею, про се Калинович знав (Фр., VI, 1951, 329); — Цю гору шваби називали лінія оборони, але то не є так (Кучер, Дорога.., 1958, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 426.