ШВА́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати шелесткі звуки, човгаючи, тручи чимсь об що-небудь. Корчма наповнялася керманичами.. Вони входили шумно, свобідно; шваркали шварами по лавицях, засідали за столами (Хотк., II, 1966, 415); Вчувається йому, як шваркають кулі по піску, збиваючи на землю цвіт вербини (Тют., Вир, 1964, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 427.