ШВИДКОМО́ВНИЙ, а, е, рідко. Який вимовляється, говориться в швидкому темпі (про фрази, слова і т. ін.). Захопив Микола людей швидкомовним веселим словом, узяв до рук, розставив на місця, націлив на добре діло (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 432.