ШВИДКОНО́ГИЙ, а, е. Який швидко, прудко ходить, бігає; легкий на ходу; прудконогий. На швидконогого рисака Метеора, яким любив виїжджати в поле голова, з усіх боків накинулись настирливі, здоровенні, як шершні, оводи (Збан., Любов, 1957, 4); Діти, швидконогі вісники, насамперед дізнавалися про всякі новини, розносили по селу про незвичне видовисько (Горд., Чужу ниву.., 1947, 280).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 432.