ШВИ́ДКІСНИК, а, ч.
1. Фахівець, який керує механізмами, машинами, здатними рухатися чи працювати з великою швидкістю (у 3, 4 знач.).— Уявляєте, реактивникові, швидкісникові на полотняному АН-2 опинитись! (Гончар, Тронка, 1963, 72).
2. Робітник, що застосовує в роботі швидкісні методи. Кращі швидкісники — Макар Мазай на заводі ім. Ілліча, Чайковський у Дніпропетровську та ін.— довели знімання сталі до 9-12 тонн з одного квадратного метра поду печі при середньому зніманні в 3,85— 4 тонни (Чорна метал. Укр.., 1957, 75); Швидкісники є і можуть бути не тільки в металургії. Треба розчистити шлях швидкісній обробці металу (Рад. Укр., 17.XI 1948, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 430.