ШВИДЧІ́Й, присл., діал. Швидше. —Пустіть, швидчій пустіть!.. —Пан на весь рот гукнув Та й з хати сам умкнув (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 433.