ШВО, а, с., розм. Те саме, що шов. Бачив Щур голубий вогник, бачив, як заливається шво на залізі (Скл., Помилка, 1933, 169); Рязанець теж в селянському одязі.. На щоці у нього свіже шво — слід рани (Баш, П’єси, 1958, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 433.