ШЕБЕ́РХНУ́ТИ, е́рхну́, е́рхне́ш, док., розм. Злегка зашарудіти, зашелестіти. А наші сидять. Шеберхне під лавкою миша, а вони наставлять вуха (Коцюб., II, 1955, 80); Він так пройшов низом поза хатами і попід муром, що ніщо й не шеберхнуло (Коз., Блискавка, 1962, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 434.