ШЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., зневажл. Те саме, що недоте́па. [Омелько:] Та тут ще лист від панича. [Мартин:] Чого ж мовчиш? Давай мерщій, шелепа! (К.-Карий, І, 1960, 338).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 436.