ШЕ́ЛЕХ, у, ч., розм. Легкий шурхіт; шелест. Ліс був повний неясних, незрозумілих шелехів (Донч., VI, 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 437.